Ой за віконцем, мете й мете завірюха
На печі зранку, чоловічок пузо чуха
Три дні поспіль святкував, наївся добряче
Жінка хитро погляда - Ну вставай козаче
Ой замело ж, ніхто й не зайде до хатини!
-Та не бурчи, хто прийде лихої години!
Уже ж гостей, було доволі, хіба Грицько
Той знахабнілий, припреться, як чортисько
Наїсться нахаляву, аж морда червона
Чи ждеш, чорноброва, на кума Соломона?
Бачив - бачив, що всміхалась, як та Солоха
Що чекала під Святвечір свого жениха!
-Треба було й мені когось чекати нині
Ти чи й скажеш, тепле слово, як тій ґаздині
Тільки й чую, що поїсти та випить треба
Я ж весною квітну, є в іншому потреба
Ба чи ти здуріла жінко, минуло ж сорок!
Донька пішла заміж, чи в голові вже морок?
-Глянь, а вчора хваливсь, козаком називався
Перед кумом, наче справжній сич надувався
Розпашівсь, розказував, який справний в ліжку
Давай встань та покажи, як любиш лебідку
Чи може, я приляжу, обійми гарненько
-Та ми ж, не вмістимось вдвох, -шепоче тихенько
-То встань, ледаще, чи я тобі вже й не пахну
Біда, здається з тобою зовсім зачахну
Та враз, зі скрипом різко відчинились двері
-Ба, куме, чого іще в ліжку о цій порі?!
І почав куму обіймати раз і вдруге
І вже втретє. –Гей куме,називався другом!
Заволав чоловік, ледве злізав із ліжка
Де й взялась під ногами скручена доріжка
Заштортнувся й гепнувся. Як завадить куму?
У душі, так зашкребло, не стерпіти глуму!
Вмить кум кинувсь, підіймав, хитро посміхнувся
-Та сьогодні ж день обіймів чи ти забувся.
Соломон, кумі морга,-Вкладем його спати
Та й удвох,підем, треба ж сніг повідкидати
-Що шепочеш їй? Мо» прийшов похмилитись?
Сніг кидав, на сніданок боявсь запізнитись
Пожвавішала дружина, стіл накрила
Усміхався Соломон, ніби замав крила
День обіймів, утрьох добре відсвяткували
А що далі буде, кум з кумою вже знали.
21.01.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Ніна Незламна