Чи те правда, чи то снилось,
Чи насправді так було.
Два метелики розгомонілись,
Кожний про своє житло.
Один іншого питає:
Тебе раніше тут не було,
Щось тебе не знаю
Ти залетів в моє кубло.
Я в цій хаті народився.
Ти миттєво появився,
Тут скрізь стіни й скло.
Я на вогник спокусився,
Його я бачив з темноти
І крізь вікно до вас прибився,
Прошу мені допомогти.
Відлетіть у світ, на волю,
Там де сонце і вітри,
Там безкрає небо — лети, лети.
Що ти кажеш — простір, небо
В моєму мирі все те є,
І на картинах все що треба
І простір тут і все моє.
Де захочу там літаю,
Де захочу там сідаю,
Як світло включать то кружляю,
Мені навіщо твої світи.
Твій світ рукотворний
Стіни, стеля та вікно,
І твій вік двотижневий,
Богом так тобі дано.
А мій світ - це ясне сонце,
Небо, місяць й зірки.
Давай вилетімо в віконце,
Там де простір, дерева й квітки.
Я щось мало довіряю,
Світу іншого нема.
У своєму просторі літаю,
Між стінами й до вікна.
Ти не віриш я це знаю,
Та мені не все одно,
Я одне лише бажаю,
Глянь на Божий світ крізь своє вікно.
Січень 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Сокол