***
Уже не ніч, казали, що не ніч.
І ні при чому тут сніги і зорі.
То просто серце знов упало в море
глибоких, глибоченних протиріч.
То просто день якийсь, не як завжди.
Календарі розірвані вітрами.
І всюди б'ють роз'ярені тамтами,
клонуючи утоптані сліди.
І не втекти чомусь, і не сховатись.
Системні пальці, наче струми тьми,
пантрують за невільними людьми
в дорозі десь і десь посеред хати.
Не ява ніби, а чиєсь кіно.
І тільки угорі холодна крига.
Бо тут ніхто, ніхто іще не виграв,
хоч б'ють печатки люто все одно.
І наче тінь ковтає силу січня,
потішившись отак собі без слів,
що вже й зими якось минуло пів.
Коби ще так минали протиріччя...
21.01.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Леся Геник