Бетон не витримав, а воїни стояли,
Звитягою дивуючи весь світ.
Там тиші не було, там все палало
І не було коли втирати піт.
Вдивляючись в пожежу у півнеба
Навколо ДАПу ворог зачаївсь.
І шепотів: "Та скільки ж вам ще треба?
Не люди там, а кіборги якісь".
Упала вежа під вогнем гармат і танків
І воїни не стримували гнів.
Ще дев'ять, болю сповнених, світанків,
Там прапор синьо-жовтий майорів.
Стояли б й далі, сил достатньо мали,
А мужності могли ще й дати в борг.
Та відійти накази пролунали -
Зімкнувся майже навкруги зашмо́рг.
Виходили скалічені війною,
Посічені залізом і вогнем.
Поразки не зазнавши в цьому бою,
П'ять місяців пекельних, день за днем.
Усьому світу силу духу показали.
А всі, хто там загинув у бою,
Кого живими кіборгами звали -
Із янголами служать у строю.
22.01.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Сергій Сергієнко