я зовсім сам сиджу у себе вдома,
зі мною – лиш моя хромова гітара.
сумно самому. навіть михайло мишко,
що має так само свою особисту хату,
має там з ким поговорити
ввечері після роботи.
ти – симпатична дівчинка: так театрально сіпаєшся!
ти провокуєш на серенади натовпи чоловіків,
що йдуть попри тебе з вельми слизькими усмішками,
як і водиться на маскараді,
на параді до дня лицемірства.
сусідський хлопчак, що любить собак
і грається складаним ножиком, краде
всю правду з твого золотого вуха,
й доносить на тебе в вуха поліції.
ти міцно тримаєшся за мармурову ніч.
можливо, тебе вже й прогнали б, одначе
сам зевс не бажає втратити палкий поцілунок греції,
що про нього співали, мабуть, всі стародавні лірики.
в твоїх дитячих очах палахкотять зірниці.
вони розчиняються в юності,
й скрапують слізьми та кров'ю
на голови тим, що склали
ціну своїй безголовости.
ти дивишся на це, гуляючи з собакою,
ти ігноруєш це, гуляючи з туманом.
небесне склепіння напинається вітром,
та лягає на землю важким тягарем.
казав англійський бард:
розтринькай свій мільярд,
і замітай сліди розумно, без іронії
all alone, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=RrVc_pA7jvk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: mayadeva