Вогонь горить, вода кипить,
зима у вікна стукає...
Нема куди мені спішить,
сиджу з своїми думами...
Все розглядаю я навкруг,
і свої думи думаю,
яка ж чудова в нас земля,
з степами незабутніми...
Отож, бери і обробляй,
і засівай пшеницями,
свою країну прославляй,
врожаями великими...
Не треба їхать за кордон,
і тут робота знайдеться...
Своя земля і рідний край,-
сторицею окупиться...
А ще живи, й не поспішай,
у інший світ устигнеш ще...
Працюй, пиши,люби, читай,
або захоплюйсь квітами...
А як останній час прийде,
все ж не втрачай ти спокою,
бо смерть нікого не мине,
буває й насолодою...
У іншім світі будеш ти,
лежать в землі у спокої...
Може зустрінуть там свої,-
з повагою й поклонами...
Допоки ж ти іще живий,
про смерть не треба думати...
І кожну мить життя лови,
клади у пам"ять купами...
Горить вогонь, кипить вода,
зима у вікна стукає...
Війна трива, вірус стриба,
влада про нас не думає...
Вона себе задовольня,-
між вихідними й буднями...
Її й зима вже присипля
красою незабутньою...
Вогонь горить, вода кипить,
і тиша навкруги...
В моїх думках весна вже снить,
шепчу: "скоріш іди..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: геометрія