Бач, яка вона спритненька
Пташечка, славна, маленька
Фур туди, за мить, фур сюди
Це ж подалі - геть від біди
Коти завжди на охоті
Най би в хаті та й в дрімоті
А то все на підвіконні
Хоч зима та невгомонні
Непозбутись й нині звичок
Так і зирять, на синичок
Один з них пішов до хати
Інший ніби, став дрімати…
Гойда вітер годівничку
Враз помітив, кіт синичку
Зернятко, хутко схопила
Мов, до себе поманила
Але ж десь, зникла відразу
Немов сич, трима образу
Кіт піднявся, потягнувся
Та й довкола озирнувся
От халепа, в очах злоба
У душі гризе жадоба
З*їжився, погляд до неба
Ні, мабуть краще не треба
Пустий задум, не дістати!
Та й поплентався до хати…
Знов синички, на верхівці
Хутко- хутко, вже на гілці
Де висить шматочок сала
Ось одна, уже й дістала
Уміло дзьобиком клює
Напевно усвідомлює
Мабуть добрі живуть люди
Що про неї не забули…
Ич, на гілочці синичку
Гойда вітер й годівничку
В сподіванні не завада
І синичка всьому рада
Добре, є де поживитись
В мріях, з весною зустрітись.
19.01.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: Ніна Незламна