А люди як вОрони стали у світі,
Злітають на здобич ,що сили не має.
Бо крила їх мороком темним сповиті,
І серце у злому началі дрімає.
Вичікують дивлячись в темному місці,
І правлять своїми інстинктами злісно.
Печуть закровавлені руки у тісті,
Ламають життя іншим так безжалІсно.
Роками тримають образи дитячі,
В дорослому віці підсилюють страсті.
Терплячі до помсти, до болю гарячі,
Як ворони люди , та тільки пухнасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: