Колядки не вщухають на Різдво.
І Львів, що усміхається із вікон.
І ми в трамваї дивимось удвох,
як страшно хилитає чоловіком.
Обвисла безпорадна голова.
Обм'як сутулий стан присадкуватий.
Та зайві співчутливі тут слова.
Це просто він втомився святкувати.
Не здався неваля́йка-киване́ць!
Він може ще! А, може, тільки хоче...
Я вірю, знаю: це ще не кінець!
Хоч мружаться на світло темні очі.
Він бореться з утомою від свят.
І з силою тяжіння. З нього досить.
Він плавиться, мов львівський чоколяд.
Але стоїть! Бо має в цьому досвід.
Тролейбус і земля двигтять невлад.
Та сили ще не створено такої,
що вивести хитальця помогла б
зі стану рівноваги нестійкої.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2022
автор: Олександр Обрій