Свята Водиця.

Йду  до  бювету,  набирати  воду,
Бо  не  сприймаю,  ту  -  з  водопроводу.
Бува  питають  люди,  гарна  тут  вода,  чи  ні?
Що  зберігала  нам  природа  мільйони  літ  на  глибині.
А  може  не  мільйони,  а  десятки,  сот,
Нам  надіслав  в  дарунок  Юрський  горизонт.

Хтось  каже,  ця  вода  тверда,
Що  лужність  трішки  вище.
Що  в  ній  є  сірководень,  залізо,  мінерали.
І  що  амонію  багато,  тому  її  раніш  не  добували.
Я,  всупереч  усім,  та  ще  й  водопроводу,
Йду  до  бювету,  щоб  набрать  собі  ту  гарну  воду.

Бо  ця  вода,  це  майже,  що  криниця,
З  якої  хочеться  із  задоволенням  напиться.
А  в  день  Святого  Водохреща,
Води  найкращої,  тим  паче  в  місті  -    не  знайдеться  .
Тож  Люди!  Не  годиться  Вам  лінитись,
Йдіть  до  бювету,  щоб  водиці  доброї  напитись.

©  В.Небайдужий.  2022  рік.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2022
автор: Небайдужий