Оці живуть собі та й без сторонніх рухів,
Зрівнявшись всім стихіям на Землі,
Хоча за суттю — дріб΄язок, малі,
Але годують ситно занепалі духи.
Турботам зовсім паралельно пролітають,
А їхніх складників не знають в НАН,
Ох, не простий — почесний в них талан —
Вони мисливцями за сумом сновигають.
Одна ознака — дуже-дуже суверенні,
Їм навіть заздрить Бог (бува й таке).
І те, що в світі хибне, нетривке,
У Книгу «Жити» пишуть поіменно.
13.07.2014, 19:56
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2022
автор: Ти