Не предок Русичу адам.
Не одуховлені кошари.
Як вівці молитесь поп.м,
Ю.еям служите клош.ри.
Тут не хоз.рія, мій дім,
Я не цілую в ср.ку.
До вас зневагу маю в тім,
Звертаю в цім увагу.
Хай тать цілує мене тут,
Допоки, я у хаті.
І мною писаний статут,
Не для його насправді.
Свої сам вирішу діла,
До ж.да не звернуся.
Не зву іуду я петра,
Допоки ворушуся.
Я не забув Донбас і Крим,
Зневагу на колінах.
Не вірю виплодкам «святим»,
Це через них руїна.
Це ви їх с.чі х.луї,
У ранг «святих» возвели.
Тепер вони, як хазяї.
До прірви нас привели.
Мені, що вальцман, що пігмей,
Що блюм із пекла, янкель.
Що кучман, бджоло - едельгейм,
Створінь нечистих гаспид.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Волиняка