Казала: "Не треба"... Лише б не чіпали
Надірване серце, що з болю кричить...
І вірила правді, якою лиш грали,
Вірила думі, де маю ще мить...
Зоряні ночі втомились тікати,
Шукаючи праведну роль забуття.
А я лиш хотіла не бачити- знати,
Що знову поверне квітуча весна.
Та все помирає: і щастя, й надія,
І віддана смута лихого буття...
А сонце ще світить- я бачу, я вірю,
І знову шепочу: "Ще й досі жива"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Сара Ґоллард