МЕМОРАНДУМ


Ми  не  були  ніколи  без  роботи,
Йшли,    «де  Макар,  навіть  не  пас  теля»
Втирали  піт  гарячий    до  нудоти,
Бувало,  й  не  вертались  відтіля.
 
Тепер  же  ми  -  тиняємось  по  миру,      
Шукаєм  те,  що  загубили  в  час.
Берем  «кравчучку»*,  лом  або  сокиру,
-Європа  бач,    піклується  про  нас.
 
Ті,  що  чверть  віку  пакості  робили,
Затихли?!  Чи  сховалися  «під  піч»??
Свої  мішки  валютою  набили,
І  в  них  тепер,  немає  протиріч.

 В  країні    багатіли    одиниці,      
А  люд  роки  у  злиднях    проживав.      
Жибракували  в  нас,    лише  «синиці»,      
А  багатіли  -  тільки  «журавлі».

Ми  мали  «щит»  потрібний  для  защити,
Та  жаль  тепер    «щита»  того  нема.
Тепер  з  тобою  маєм  сльози    лити,
За  те  ,що  кожний    -  «  руку  підніма».

Жаль  нам  «щита»,  тепер  його  немає,
«Сусіди»  обіцяння    –    не  дали.
І  «Меморандум»  душу  нашу  крає,
Немов,    ми  чорту  душу  продали.

Летять  роки,  питає  Україна?
 Наше  життя  –  наладиться    коли?
Не  каже  ні  «Петро»,  ні  «Катернина»,
Які  раніш  на  тій  землі  жили.

Наші  ж  вожді  любили  тільки  гроші,
Не  сталь,  чавун,  не  «Мрію»  **,  кораблі***?
Були  в  житті  в  них  речі  нехороші,
Де,  часто  «душу  міняють  на  рублі».

І  тут,  меж  ділом,  згадуєш    про    атом,
Та  про  ракети,    зроблені  на  гріх.
І  здуру  пробурчиш  тихенько  матом:
-  Навіщо  ж  ми  –  «понаробляли»  їх???

Ні,  не  умре  велика  Україна,
Яка  роки  воює  без  війни.
І  хай  живе,  не  плаче    батьківщина,
Яка  страждає  з  нами  без    вини.
*  -  "кравчучка"  -  саме  краще,  що  зробив  перший  президент.
**-  «Мрія»  -  само  лет.  ***-  флот  України.
                               03  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Сідий