Чому зажурений стоїш, понурений твій погляд,
Схилившись тихо до землі, думки твої не поряд?
Рука непрохано тремтить, а в серці світ надії,
У мріях зовсім лиш земних, зображені події
Від неба синіх кольорів, як ніби тінь на плечі,
Як хвиля смутку почуттів - мабуть вона доречі
І опадає тихо лист, сховавши в барвах літо
Де розгубилося тепло і те душевне світло
Сльоза збігає по щоці - емоцій не зупиниш,
Думками трепетно, як в сні в чужі краї полинеш,
Ось там захована причина того тяжкого суму
І стука в серці і душі вібраціями струму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик