Мені для посмішки потрібно зовсім мало.
Всього лише ранкове sms,
Яке близька людина надіслала.
Посте “Привіт”. Зі смайликом, чи без.
А ще, коли дивлюсь фейсбучну стрічку,
З мені близьким обличчям зіштовхнусь,
Здавалося б, ну, фото, ну, дрібничка.
Поставлю лайк і ніжно усміхнусь.
Або, коли динамік телефону,
Заб’є тривогу про вхідний дзвінок,
Відразу в легкій посмішці потону.
Відразу стає з настроєм все ок.
І ще коли побачу раптом друга.
Коли заб’є товариш красень гол.
Коли племінник мій, малий хитрюга,
Без дозволу тікає на футбол.
Коли знаходжу вимучену риму,
Спіймаю розпаролений вай-фай,
Вдихну на повні груди з сіги диму,
Сьорбну спросоння свій гарячий чай.
Коли почую, як на кухні мама
Готує на вечерю смакоту.
Коли рибалка з пивом, шашликами,
А весь улов дістанеться коту.
Від цих дрібниць по-справжньому щасливий.
Заради них існую і живу.
Вони - моє життя. Вони - важливі.
Вони мене тримають на плаву.
2020 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Сергій Мостюк