Люди набідкались і наплакались... Стомлені.
Сиротіють діти, жінки вдовіють, зло мандрує.
Вибухає, не вщухає війна... Щось знайоме.
Сліпнуть очі... Усе в пам'ять до" окрушени "вберу.
У розмові сам із собою, не находжу слів.
Де Ви , мій батько? Скільки горя тут зналося з нами...
Це життя, мов сон страшний... Страх в очах не має сліз.
З розумом розлука затяглась, тяжка й довга з Вами!
Від порога стежина твоя іде кудись в даль...
Вибігла з гірки на гірку й зникла. Де тебе шукать?
Голосом дитинства засуджую владу, мораль...
Батько заповідав: недругів усіх треба карать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2022
автор: Маг Грінчук