Цей світ важкий, а проще – чудернацький,
Зерно неправди проростає у брехні.
А правду десь сховали, як заначку.
І так проходить мимо день при дні.
Ховають десь на глибині віків,
До неї там зачинені всі двері.
У правді все ж не бачимо гріхів,
І мовчимо, не пишем й на папері.
Брехня цвіте, і пахне полином,
Вдихаємо - і дух враз забиває.
Та що казать? напишеш це пером?
Вона тепер в цвіту, й не опадає...
Неправду кажуть ті, кому не лінь,
Від неї часто в"януть вуха.
А правди десь проходить лише тінь,
Та хто тепер її вже буде слухать?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2022
автор: Н-А-Д-І-Я