Мене виглядала завжди із вікна.
Онучків коханих і діток.
Ти в мене як Борій, ти в мене стіна.
У долі моєї просвіток.
Невже ти забула... сказала не вмру.
І житиму впоперек долі.
Як вітер у полі ти гнала хандру.
І гріла надії схололі.
Не дай Бог нещастя, тебе загублю.
Хай Боже ударить копито.
Тримайся кохана, тебе я люблю.
Не скільки уже пережито.
Я дякую Божу, що ти в мене є.
Не хочу без тебе, я жити.
Безмежна Любове, кохання моє,
Онучків ще нам одружити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Волиняка