Від химерної долі
розійшлися поволі круги.
Щастя десь там блукало...
Нас чомусь не чекало -
Роз"єднала ріка береги.
Не заходиться серце
у нестримному герці,
Бо у кожного мітка своя.
Пронеслась між горами,
змила пам"ять роками
та бурхлива, швидка течія.
Не сумуй, як присниться
обміліла криниця
недопитих солодких надій.
Де ходили стежками,
заросли споришами
ніжні паростки пещених мрій.
Обминали ми долю.
Наче пташку в неволю,
ув"язнили священну любов,
що стиралась роками -
порожнеча між нами
без надії вернутися знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Тамара Шкіндер