Дивитись в темно́ту крізь склеплені вІка - і зріти
Небесну заграву - спалила що з вогнищ зірки.
Вже Либідь з гулянь на свої береги встигла сісти
- Зневіра огортує? Грудень це, сестро, таки.
⠀
Щільніше укутатись в небо, що вмить зігріває:
Доступні природні тарифи усім на тепло.
Якщо миром янгол-добродій на серце лягає,
То вірні колись відчування ти взяв під крило.
⠀
Зустрів ти кого на шляху, твій він лікар і вчитель:
Прийми із подякою ліки його і урок.
А біль - витверезник це твій та сумлінний хранитель,
Бо він - смс, що тобі посила часто Бог!
⠀
До мрій путь не завше веде велелюдна поспішно -
За речі значимі не платять лише́ півціни.
Важливо внести в пам'ять тих, з ким було нам зати́шно
Щоб нас пам'ятали, - з ким дружні були з давнини.
Оригінал
Смотреть в темноту сквозь закрытые веки – и видеть
Небесное зарево сжёгшего звёзды костра.
Вернулась в свои берега загулявшая Лыбедь
– Впадаешь в депрессию? Это декабрь, сестра.
Плотнее укутаться в небо и сразу согреться:
Любому доступен от мира тариф на тепло.
Коль ангел-хранитель покоем ложится на сердце,
То верные чувства когда-то ты взял под крыло.
Кто встречен тебе на пути, он твой врач и учитель:
Прими благодарно лекарство его и урок.
А боль – это честный помощник и твой вытрезвитель,
Она – смс, что тебе присылает Бог.
Дорога к мечте не должна быть всегда многолюдна,
За главные вещи нельзя заплатить полцены.
Нам важно запомнить всех тех, с кем нам было уютно,
Нам важно запомниться тем, с кем мы были дружны.
Декабрь 20218
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Юрій Шибинський