Якось усе вже втишилось в душі,
Не так, як би хотілось, та вляглося.
Слова в рядках на білім аркуші,
Теж білому, як і моє волосся.
Папір все стерпить, байдуже йому
До слів бентежних, чи палких емоцій.
Все занотує, не спита чому,
Кому послання цих житейських лоцій?
Та я і сам ще й досі не збагну,
Це моя сповідь, чи комусь послання?
Навіщо привідкрив я таїну
Про своє нерозділене кохання.
Навіщо це потрібно та й кому?
Хто мав би це почути, зрозуміти?
Це ніби погляд, погляд у пітьму,
А хтось тебе теж розглядає звідти…
07. 01. 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936241
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.01.2022
автор: Мирослав Вересюк