Болять мені і рани України,
Й задимлений, в протестах Казахстан.
Народні потомилися коліна,
Зерно національне пророста.
Хотілось руку би подати допомоги
Казахам, що за кілька тисяч миль,
Москва ж хутчіш морського восьминога
Стискає горло волі між людьми.
Народну кров п’ють тридцять літ без міри
Московські і казахські упирі,
Тому й протести там закономірні,
Хоча давно були вже на порі.
Геть посивілий Київ, православний,
Тримає із Кремлем нерівний бій,
Та Астані він щиро співчуває,
Бажає перемоги в боротьбі.
Казахи й ми – народи-різновіри,
Та кат один і був, і є у нас.
Здолати мусимо його допіру:
Господь з Аллахом визначать цей час!
6.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Ганна Верес