Я не можу зробити багато,
То хоча б, напишу у листі
Кілька слів до прийдешнього свята,
Вже Різдво… ну а ти на війні…
Десь далеко від рідного дому
І від посмішок щирих дітей,
Ти борониш кордони крани,
Аби свято було у людей.
І коли на Святвечір, учора,
Ми із сім’ями сіли до столу,
Ви були у холодних окопах,
Захищали, тримаючи зброю,
Розказати про все не можливо,
У дзвінках телефонних додому
Кажеш рідним, що в тебе все добре,
У думках захищаючи доню.
Лиш у сні бачиш маму і тата,
Ваші тихі розмови на кухні,
Вчора снилась вечеря і свята,
Як колись, усі рідні присутні,
Мого "дякую", мабуть замало
Та я все ж, постараюсь сказати,
Як важливо мені із сім’єю,
Колядою, Різдво зустрічати.
Розумію, якою ціною,
Усім дякую, хто захищає,
Чи скажу особисто не знаю,
Сподіваюсь, хоча б прочитаєш!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Марія Скочиліс