Руки потерпли...
Ржавіють суглобики,
пальчиків не розігнути,
стільки роботи в житті перероблено...
Звечора годі заснути.
Онде сорочка
ще недовишивана,
светрик дрімає в клубочках,
як же усе це устигнуть завершити...
Жаль, та нема в мене дочки.
Ми би із нею
намистом нанизали
зоряну посмішку літа,
де був мій розум, прости мене, Боженьку...
Рана у серці відкрита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Батьківна