Свята з далеких, призабутих снів,
У них казково пахнуть мандаринки,
Там сукня з марлі, зшита на мені,
У «дощику» та ватяних сніжинках.
Ліхтарики під ланцюжком гірлянд,
Снігурка й дід – з дешевої пластмаси.
Корона з битих іграшок моя,
І вірш… який повторюєш щоразу…
У білих гольфах,чешках, модний бант,
На вушках мамині блискучі кліпси.
Сусід мій білим зайчиком стрибав –
Веду з тих пір я новорічний лік цей.
Шампанське відкорковують батьки,
З екранів лине всіх – «Червона рута»,
Цей новий рік, святковий отакий,
Не можу й зараз, в зрілості, забути.
Співаю там… залізши на стільця…
Немов «взаправдишня» мала артистка.
І атмосфера настрою оця
Ось-ось… рукою б дотягнутись… близько…
…Святковий дух покликав – і розтав.
З ним разом – всі ілюзії примарні.
А я була така щаслива там,
В дешевім платтячку, у «дощику», із марлі…
/Фото з мережі інтернет./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка