Ніч. Сніжинки срібнопері
Сіють чари навкруги.
В гості йде Свята Вечеря,
Стукає Різдво у двері –
Стіл закуймо в ланцюги́!*
Щоб було худоби – сила,
Щоб жили в ладу з людьми,
Їх замка́ми закріпили –
Хай панує в хаті мир!
Має силу небувалу
Крижана вода в цей день.
Вірили, що лікувала
У Різдво хвороб чимало:
Бог благословляв людей
Тато – за столом у стравах,
Каже: «Бачите мене?»
«Ні!» – кричить малеча жвава,
Звичай це така «вистава»,
Щось від предків чарівне.
Обкурили хату димом,
Воду бризнули святу,
Кожну хрестячи дитину,
Мати всім дала води нам –
Згадую врочистість ту.
Ложку кидали до стелі
Із кутею – на врожай.
Ворожили люди в селах,
Щоб ягнят дав Бог веселих –
Звичай кожен поважав.
Йшли дівки трусити сливу
Ті, кому жених кортів.
Без плодів? А неважливо!
Знала кожна чорнобрива:
Розхитаєш – май сватів.
Для вмивання сік калини,
(Щоб рум’янець не зійшов.)
У Святвечора хвилину
Душі предків в хату линуть
Під величний дзвін церков.
Цю традицію й тепер ми
Не минаємо в Різдво.
Залишаємо померлим
Від куті – солодкі зерна
Й «здмухуємо» душ з лавок.
В хату вносимо Діду́ха,
На божни́ці – блиск свічі.
У морози й завірюхи
Йдуть коля́дники в кожу́хах
На пиріг та калачі.
Віфлеємська зірка сяє,
Аж радіє вся земля.
Сніг несе одну із таїн:
Першим криком світ вітає
В яслах Боже Немовля…
/Картина Ярослава Пстрака "Святий вечір"/
* ніжки святкового різдвяного столу заковували в ланцюги для миру та злагоди у родині, щоб була єдиним цілим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка