Вже заснули яблуні в саду,
а ми їх боялись розбудити.
Розмовляли мовчки, де гуртком
вишеньки зібрались ніби діти.
Виноград там сливку обійняв,
міцно так обвив її… та ніжно.
Вечір ясні зорі розсипав.
стало в небі, як в садочку… сніжно.
Сніг в саду на вітах, вигравав
в сяйві місяця і зір тих… срібно.
І світивсь тепер для нас обох
чистотою світ сріблисто-світло.
Добре так з тобою… тут ми вдвох,
все притихло. Ніченька приспала.
А зима закутала в саду
деревця в пухнасті покривала.
І в твоїх обіймах тепло так…
зорями сміється до нас Вічність.
Чув весь світ, як ти мені сказав
вперше тут в саду: «Моя ти ніжність».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2022
автор: Надія Башинська