Три свекрухи в холодочку
Сіли спочивати,
Кожна свою невісточку
Стала ’’вихваляти’’:
-Мені вмерти було б краще,-
Починає перша,-
Взяв синок таке ледащо,
В неї рот, як верша.
Обзиває мене, бідну,
Всякими словами,
Огризаюся я гідно –
Шлю її до мами.
Друга тему підхопила:
-Не брешу, їй-Богу,
Сину ця ворожа сила
Причепила роги!
Бачила кума Наталя,
Як вона за тином
На всі зуби реготала
Із рудим Мартином.
Не терпиться уже третій
Про свою сказати:
-Я відчула кінець світу,
Як вніс її в хату.
Що вже, люди, нетіпаха,
Спить он, аж запухла,
І швидка, як черепаха –
Йде півдня на кухню.
Я заглянула в каструлю,
То мало не вмліла,
В неї (нащось склала дулю)
Й вода пригоріла!
Звечоріло, а свекрухи
Мелять язиками,
Враз забули - самі колись
Були невістками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2022
автор: Катерина Собова