Я спозаранку гляну у вікно,
Ба, уже місяць не рогатий,
Переливається, наче сукно,
Мабуть на мрії він багатий.
Аж перламутром,сіяють щоки,
Поглянь, із нічкою веселиться,
Зіркам всміхався на усі боки,
Щораз сильніше він серебрився,
Про що, йшла мова? Насправді ж красень!
Вже посилав до землі цілунки,
Чи загубився, можливо в часі,
Уперто жде, на ранкові трунки,
Утішавсь сніжиночкам у вальсі.
А вони падали, мов нізвідки,
Подумки з ними і я в таночку,
А на деревах, перлини зрідка,
Калина – діва, як у віночку.
Білий, яскравий стелився килим,
Я радо гляну, краса повсюди,
І нам здається, ранок веселим,
Зимі потішимось, добрі люди.
20.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2022
автор: Ніна Незламна