Тихцем чатує на порозі рік Новий,
Чекаючи на зустріч урочисту.
Старий, прощаючись, закликав сніговій
Скупати землю в сніжному намисті.
Морозу видав із запізненням наказ,
В цупкі обійми взяти всі водойми.
А сам, зібрався в путь, вписавши без прикрас,
Досягнення в літописі історій.
У дар залишив біль і рани від розпук,
Які загорнуті в тривоги і неспокій.
А що Новий поклав в прихований лантух?
Лиш час відкриє задуми високі.
Нехай відходить рік старий у небуття.
Його в дорогу проведу сумлінно.
Лиш попрошу забрати напасті з життя,
Що випали за час його правління.
Хай рік Новий несе в торбинці сталий мир
Моїй, украй знедоленій, країні.
У новорічну ніч відлуння дзиґарів
Запустить відлік щастю й перемінам.
Бажаю витримки усім, безмежних сил
У непростому вирі сьогодення.
В Новому році тільки радісних новин,
Господнього в житті благословення.
Нехай святкові дні примножують дива,
Вогнями сяє казка новорічна.
З дитинства раптом вийде баба снігова,
Запрошуючи в подорож магічну.
А на столі горить прикрашена свіча.
Гірлянди грають блиском до світання.
Хай колоритом зачаровують свята
І справдяться омріяні бажання.
31. 12. 2021 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2021
автор: laura1