А я полину на луги де загубилась рідна стежка
І жовті осені листки лежать красиво, як мережка,
Створивши звабливе пано, на полотні заграли барви,
Чарівне осені руно торкнулось так тендітно зваби
Відтінки ніжних кольорів бриніли сяйвом щохвилини,
Ліхтар все поряд мерехтів, як ніби відблиски години,
Здавалося затихло все, лише лишилась мить надії,
А в ній сховало нам життя до глибини казкові мрії
Ми берегли їх, як кришталь, боялись близько доторкнутись,
Хотілось в щасті неземнім, хоч на хвилиночку забутись,
Відчути кожен ніжний крок і неповторність всіх овацій,
До тонкощів відчуть красу та неймовірність милих грацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик