[b]Р[/b]озкинулись поля, а чарівниць так море,
[b]О[/b]х, як люблю їх світ та звабливу красу,
[b]М[/b]ені здається, що у кожній мила доля,
[b]А[/b]ж гомонить розкішно в ранішню пору.
[b]Ш[/b]епоче гай, його також чарує врода,
[b]К[/b]раса, як сон так сміло зваблює усіх,
[b]А[/b] з ними виграє у такт чарівна мода,
[b]Ц[/b]ілуючи серця пелюстками світів.
[b]Е[/b]х, сяє лон - милує ніжно наші очі,
[b]Я[/b]ка ж чарівності тендітна дивина,
[b]К[/b]рокуючи у світ, хоч навіть серед ночі,
[b]Я[/b]к ніжно погляд зачаровує краса.
[b]С[/b]тою милуюся, а серденько співає,
[b]Н[/b]е хоче залишати загадковий світ,
[b]Е[/b]легію краси створить на мить бажає,
[b]С[/b]умуючи, як опадає білий квіт.
[b]О[/b]х, як же сяють звабливі красуні,
[b]Н[/b]ас все милують дивовижністю краси,
[b]Ц[/b]ілунки ніжності дарують у відлунні,
[b]Е[/b]нергію світів чарівної пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик