Стріха і пес пелехатий.
Срібні краплинки на склі.
Запахом рідної хати
я просотався наскрі́зь.
Пахне бабунею хата,
піччю, бузком, молоком.
Дідовим теплим бушлатом.
Печеним хлібом, котом.
Вогким горищем, городом.
М'ятою і споришем.
Килимом, ряднами, родом.
Купкою жвавих мишей.
Сіном, кіньми, горобцями.
Ретроальбомом світлин.
Листям торішнім із ями.
Садом. І мною малим.
Пахне росою, туманом.
Щедрим горіхом в дворі.
Сном. Колисковими мами.
Зоряним пилом вгорі.
Пахне водою з криниці.
Скринею і рушником.
Запах, що манить і сниться.
Сильний, стійкий, мов фантом.
Буде мене надихати.
Де би не вештався. Скрізь.
З запахом рідної хати
знов я нарешті зустрівсь!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2021
автор: Олександр Обрій