Мабуть вже треба спати
та сон чомусь не йде...
Сховалася стежина
й до мене не веде.
Згубилось сновидіння...
Й до мене не спішить.
Не має чим потішить.
А про сумне мовчить
Снують думки стежками,
сплітаються в клубок...
І роблять навкруг сонця
ще не один виток...
А може коло хати
блукає нічний сон...
Зсипає сновидіння
у чарівний кулон...
Збирає геть до купи
усе, що віднайде.
А потім невідомо,
кому що припаде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2021
автор: tatapoli