Відвикаю писать, відвикаю.
Певно серце втомилось від мрій.
Лиш сумує по теплому травню,
Де в віршах я скоріше був твій.
Без таланту, а лише сльозинки
Перетворяться в ранній туман.
Розмиваються смутком картинки,
І любов витікає із ран.
І помре сиротливоє щастя,
Відгук скаже: любов не сонет.
Розлетиться минуле на частки,
Їх не зліпить словами поет.
Відвикаю писать, відвикаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2021
автор: Nikolya