( Різдвяна казочка)
Розпочалася ця історія ще восени, коли пшеничні зернятка були засіяні в пухкий чорнозем, проросли в ньому, зійшли, вкоренилися, випустили перші пагінці, а тоді спочили до весни, щоб потім відновившись, продовжити свою подорож.
- Привіт, друзі!- звернулося одне Зернятко до своїх сусідів, таких же зерняток, як і воно, що тісненько тулилися одне до одного в домівці-колосочку, - а давайте гайнемо на прогулянку, а то мене вже боки болять! Та і скучно мені!
- Е ні!, - відповіли інші зернинки, більш спокійніші та врівноваженіші.- Куди ж це ти надумало йти, коли ще таке мале, зелене та нерозумне? От заблукаєш, пропадеш і що тоді? Не годиться так, друже!
Давай почекаємо ще трішки і тоді всі вирушимо в дорогу.
Пововтузилося те Зернятко в колосочку, покрутилося в своїй оболонці тай заспокоїлося.
Наступного тижня знову Зернятко спробувало підбурити друзів до втечі з теплої та затишної домівки, бо бач, Сонечко занадто нагріло та підпікає його боки! Та добрі товариші знову його втихомирили і заспокоїли. Ще через тиждень, мале й непосидюще Зернятко, втретє спробувало збунтувати колоскове товариство, бо бач Дощик намочив його, а Вітерець обдув та розгойдав колосок, що, мовляв, йому аж запаморочилося в голові від того.
- Ну й капризне ж ти, Зернятко, - докоряли малому його родичі. - Все тобі не так!
Нахмурило Зернятко брівки, але послухалося інших.
А наступного досвітку, ще й Сонечко не зійшло, розбудила Матінка-Земля своїх діточок словами:,, Прокидайтеся, мої милі! Прокидайтся, дорогі серцю дітоньки-колосочки! От і настав ваш час вирушити в дорогу! У кожного з вас вона буде своєю. Дуже важливою! Одні з вас впадуть з колосочка, після збору, та удобрять собою землю, що з часом допоможе новому поколінню зернинок у зростанні! Другі - підуть в засіки на зберігання, щоб восени бути засіяними для збереження та продовження вашого роду! Треті стануть запашним хлібчиком та годуватимуть собою людей, котрі піклуються про них! Четверті потряплять до медичних закладів, щоб допомагати людям в боротьбі з недугами! П `яті нагодують собою тваринок, які так полюбляють смачненькі та соковиті колосочки, багаті на вітаміни та мінерали!
А багато з вас потраплять в руки майстринь та майстрів, які зроблять з вас Дідухи-обереги, віночки та інші, неймовірної краси вироби, що прикрашатимуть оселі українців!
- А куди потраплю я? - запитало Зернятко в Матері-Землі.
- А з тобою станеться справжнє ДИВО, бо твоя дорога, хоч і буде довгою, але вона особлива! Ти перейдеш через багато перероджень і знову народишся, малюче!
Потрапиш ти на Різдвяний стіл до вашого господаря і вся його родина смакуватиме Кутею з медом, маком, горішками та родзинками.
Зрадівши такій важливій місії, Зернятко остаточно заспокоїлося та з нетерпінням стало чекати на свою РІЗДВЯНУ ПОДОРОЖ!
Марія Дребіт Португалія
2021 рік
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: VIRUYU