Ти мене не почуєш крізь вітер

Ти  мене  не  почуєш  крізь  вітер.
Ти  мене  не  побачиш  крізь  дощ.
Я  тепер  крізь  терновище  літер
Продираюсь,  мов  зранений  вождь.

Я  не  той,  хто  тут  литиме  воду,
Бо  давно  вже  пройшов  крізь  вогонь.
Лялько  вуду  з  небесного  роду,
Від  земних  не  втечеш  ти  погонь.

Ми  повік  в  це  розсіяне  плем’я
Не  повернемось  більше  уже.
Може,  в  світі  у  цьому  не  лев  я,
Та  мене  його  знак  стереже.  

І  від  того  я  несамовитий,
Що  не  знаю  ні  зречень,  ні  прощ…
Ти  мене  не  відчуєш  крізь  вітер.
Ти  мені  не  пробачиш  крізь  дощ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: aleksgun