[b]Я[/b] вийду в ніч, а там заграли зорі,
[b]К[/b]расою, вкривши небо голубе,
[b]П[/b]ривабливі, неначе хвилі в морі,
[b]О[/b]крилено, створивши неземне.
[b]Г[/b]уляючи, дивлюся та все мрію,
[b]Л[/b]егенько, щоб полинуть в небеса,
[b]Я[/b] знаю, зберегти красу зумію
[b]Д[/b]е феєрично зваблює вона.
[b]М[/b]ені так добре від прекрасних чарів
[b]І[/b] милий світ бринить в моїй душі,
[b]Й[/b]ого краса омріяних стожарів
[b]Ч[/b]удово випромінює в імлі.
[b]А[/b], як приємно бачити, вдихати,
[b]Р[/b]одзинку помічати і любить,
[b]У[/b] подорож незнану вирушати,
[b]Є[/b] в ній загадка, що завжди бринить.
[b]Н[/b]ічну красу зрівняти неможливо
[b]І[/b] дивний світ привабливих речей,
[b]Ж[/b]иття прожити хочеться щасливо,
[b]Н[/b]езалишивши в темряві ідей.
[b]А[/b] ось обабіч мелодійно й сміло
[b]Ф[/b]онтан завершив зоряну красу,
[b]Е[/b]х, як же він виспівує уміло,
[b]Я[/b]к ніби в вальс запрошує весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик