Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
Казав:
«А що мені дім,
Як зорі так сяють.
Мені би впіймати
Той вітер,
Що так докучає.
Він кличе у мандри,
Гука в далечінь.
Він вільний.
А хто я?
Хто я? -
Сліпа тінь.»
В кишенях думки,
Бо грошей катма.
Богам молитви,
В блокноті слова
Про віру,
Надію,
Любов,
Сподівання.
Останнє написане слово -
Кохання.
Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
На Чумацькім Шляху
спинились свої:
«Підкинути може,
Бо ж важко
Самому іти?»
Подякував ґречно
І сів поміж люди.
Не тісно йому,
Бо усі там свої.
І ми також,
Ми також
Там будем.
-Куди, ви, прямуєте?
Куди ця дорога?
-Усі ці шляхи –
Це шлях до Бога.
Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
Світлій пам'яті мандрівного філософа шибайголови Ярослава Кріпиволі присвячується.
© Богдан Кухта
2021
[youtube]https://youtu.be/q38M47wH25M[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/D8Gb6eWeYFQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: Kukhta Bohdan