У нас над дверима було маленьке віконце,
Заглядував день і вранішнє сонце.
Розбив я нечайно з рогатки шибки,
Почали гніздиться у нас ластівки,
Батьки побачили шкоду, та було запізно
Пташки гніздо там змостили, це всім стало звісно.
З часом батьки те вікно відкривали,
Коли ластівки на весні прилітали.
До гнізда прилітала одна і та пара,
Ми подружились, пара рідною стала.
До гніздечка вони стрімко літали,
Як відчинені двері, рядом шмигали..
Коли зустрінуть кота, ґвалту не оберешся,
Тривожно цвірінькотять, ніби світ роздерся.
То крилом його зачепить, то клювком дратує
Тоді всі коти втікають, пташок більше не турбує.
Сумно стало, пташки більше не прилетіли,
Не видно й інших ластівок, де їх поділи.
Тай жайворонка тепер не чуть над полем,
Нема пісні з під неба, серце обливаєтья болем.
2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2021
автор: Сокол