Щомиті крутиться планета,
не відчуваємо це ми...
Пора вже розірвать тенета,
щоб стати справжніми людьми...
Ми на своїм життєвім полі
здолали безліч вже доріг...
Пізнали радощі і болі,
а за порогом, знов поріг...
Переступаємо, як можем,
хоч і повільно, все ж ідем,
і слабшим ще допомагаєм,
і слово в світ ми знов несем...
Бува отримуємо й гулі,
вже сотні верств здолали ми,
думки свої ми маєм й мрії,
хоч і живем уже в зимі...
Ішли крізь бурі і отави,
тишу крушили і льоди,
врожаї поспіхом збирали
і залишалися людьми...
Бували і в пекельнім гулі,
дощі нас мили і сніги...
Як в правовірному Стамбулі,
успіхів все ж ми досягли...
Щомиті крутиться планета,
а разом з нею, звісно, й ми...
Війну і вірус, і тенета,
вірю, здолаємо ще ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2021
автор: геометрія