Снить земля під білим покривалом.
Лебединим пухом вкритий світ.
До шибок мороз приклав лекало -
Візерунком став прозорий лід.
У ярах принишкла хуртовина,
Не порушить тишу вітруган -
Промайнув тихцем поміж ялини,
Обійняв берізок тонкий стан.
Мить блаженства й таїнство покути...
Мов катарсис, сніговий покров.
І класичне :бути, чи не бути..
Надвагомістю нуртує кров.
Я вслухаюся в зимову тишу.
Очищає сутність білизна.
Бо за сіру дійсність наймиліше -
Це надія, що мине вона...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2021
автор: Тамара Шкіндер