Надворі сніжинки лютують з початком зимових ночей,
і курява білих уламків в легені нав'язливим свистом.
Коли ж прозвучить нота "соль" - мотиви лунатимуть чисто:
"Спи, сонце" і холодом струсить крижинки з очей,
і сніг розлетиться притишено - снами над містом
Якщо тільки ти не заснеш у цю мить і спіймаєш чудесний момент,
і сповнений втоми побачиш, що сни вже спустилися й тануть,
що меблі і речі розмиті в полоні в'язкого туману,
а з дійсності в тілі тримається тільки акцент,
тоді ти почуєш останню строфу довгожданну:
в ній звуки маленьких зірок пританцьовують першим морозам у такт,
прозорі кристали пронизують вікна будинків запалі
і ті відкриваються з тріском, із ревом своєї печалі.
Якщо тільки ти не заснеш, то відчуєш безсонний антракт
між снами трухлявого Гіпноса, вхопиш рядки небувалі
І тільки тоді, коли наголос - скалками битого скла,
з хуртечею влучить, підвісивши в закрут гірлянд кожне слово,
і тільки тоді, як почуєш, побачиш, зомлієш раптово -
тоді ти заснеш, як холодний піт перестане стікати з чола.
Щоб зранку забути, як дивно співалось - жахливо й казково
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2021
автор: 3^4