ДРУГУ-ПОЕТУ

У  мого  друга  такі  довгі  пальці,  -
Тримають  добре  пензля  і  перо.
Тримати  і  лопату  є  всі  шанси,
Коли  ж  потрібно,  -  молоток  і  майстерок.

Дала  би  доля  стати  піаністом,
Вони  і  тут  би  проявили  хист.
Можливо,  не  з  руки  було  б  і  Лісту,  -
Октави  охопити  так  на  повний  зріст.

Рахманінов  їм  теж  не  дав  би  фори,
Хоч  клавіші  охоплював  на  раз.
І  музику  в  мінорі,  чи  в  мажорі,
Ми  обираємо,  чи  доля  -  все  ж  для  нас?

Чи  ставить  нам  завжди  свою  платівку?
О,  як  майстерно  міг  би  грати  друг...
Та  пальці  грали  лиш  чудово  в  "стінку",
Немов  самі  монети  сипались  до  рук.

Ту  музику  я  б  слухав  без  розбору.
О,  як  вона  нечувано  звучить...
Неслухані  підспівують  їй  хори...
О,  як  звучить!
Про  що  ж  душа  мовчить?..
О,  як  життя  летить!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Рунельо Вахейко