Поглягь у очі стомлені мої…

Поглянь  у  очі  стомлені  мої,
Поглянь,  буває  легко  помилитись...
Ще  сльози  десь  ведуть  свої  бої,
А  я  упав,...  -    дай  досхочу  напитись  
Тебе,  твоїх  отих  безумних  чар!
Розбите  вщент  збираєм  по  краплині,
Та  й  все  що  вище  неба,  понад  хмар...
Весь  світ  затих,  затих  у  цій  хвилині...  
І  я  в  цю  мить  відворююсь  в  тобі,
Мов  відголосок  зраджених  ідилій.
Підморгуєш  невпевненій  ходьбі,
Бо  я  несу  букет  із  жовтих  лілій.
Ти  знаєш,  що  слова  мої  в  душі
Відвертості  очами  не  відвести...  
Романтики  вмирають  у  вірші,
Та  й  я  не  зміг,  не  зміг  тебе  підвести.  
Прийми  мене,  бо  не  важлива  суть,  
Алюзія,  сценарій  і  актори...
Ті  очі  більше  щирості  несуть,  
Ніж  снігом  балують  узимку  гори  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Тарас Слобода