Зимовий вечір….. Молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що полегшить тягар на душі? В смутку до ранку,
Вишивала для сина, сорочку - вишиванку.
З`являлись на полотні, відмінні візерунки,
Як пам`яті народної… сердечні відлунки,
В кожен хрестик із думками доленьку вплітала,
І читала «Отче наш» ? Всевишнього благала.
Щоб син з війни повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, завірюхам сніговим, тривогам,
Щоб чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Стежки в життя, щоб мрії не розбились на дру́зки,
А вздовж, пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав.А по долі тільки радіти.
Спромігся. Завжди поспішав до рідного дому,
Ніколи, забуть не посмів, до неньки дорогу,
Ниточка до ниточки, омрійливо всміхалась,
Хрестики мережками, на краще сподівалась.
Догоріла свічка… Запалав сонцем світанок.
Затремтіло серце –Боженьку,дай мирний ранок!
Помарніла… дві сльози скотились на хустину,
Я вже вишила сорочку, повертайся сину!
05.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Ніна Незламна