Розмінною монетою ми стали.
Може такою ми були завжди?
І нами мов м’ячем яким кидали
Униз, убік і навіть догори …
Про нас говорять десь собі зі сцени,
Навіть такі, хто честь продав за гріш,
Немає тут ні глузду, ні богеми,
Не пишеться про те безумство вірш …
Оті, що нам колись щось дарували,
Так наче, бо все просто навпаки,
Із півночі у дранті причвалали,
Залізли в клуню, потім у думки …
Біда, що те сучасне яничарство
Так розлетілось мов якийсь бур’ян,
І вертить язиком колишнє панство,
Перехиляє надцятий стакан …
Ой брешете, не нам у вас учитись,
На цій землі Трипілля розцвіло,
І з Руссю нашою могли ви не зустрітись,
Коли лиш мали стріли і сідло …
Ну що ж поробиш, що душа розумна
Не раз стрічалась в полі з паханом,
Вбивали всіх, хто не кричав холуйно,
Що ми одної крові з дикуном …
Були колись у нас міцні громади,
Судили праведно – на те вони й суди,
Давали старші молоді поради,
А не вертали все до муштри і журби …
Яка ж мораль? Ставати треба сильним.
Не тільки в війську. У науці й за станком.
До ворогів не можна буть гостинним,
Бо так зостанемось навіки кріпаком …
Розмінною монетою недовго
Нам залишатись на своїй землі,
Той українець хоч бідак, та гордий,
Йому співають славень солов'ї ...
Його монета герб чудовий має,
А інший бік - то крапочки - зірки,
Він ті зірки очима позбирає
На береги своєї славної ріки ...
Фото: https://dovidka.biz.ua/zahar-berkut-chytaty-povnistyu-ivan-franko/4/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Дружня рука