Тихо молодію

Літа  мої  до  осені  спішать,
За  ними  –  слід  у  долі  перевеслах…
Радіє  і  хвилюється  душа,
Неначе  пташка  синьооким  веснам.
Екватор  перетнувши  вже  давно,
Летять  вони  в  тривожну  невідомість,
Смакуючи,  немов  старим  вином,
Гуманністю,  що  визнача  свідомість.
Минають  дні  і  тижні,  й  місяці,
Карбуючи  у  пам'яті  події,
Які  мережками  розквітли  на  лиці,
А  я  на  зло  їм  тихо  молодію.
2.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Ганна Верес