це сонце вже майже на дні
поблякле ніщо в ореолі
оздоблені врізані дні
кристалами сніжної солі_
>
гачками чіпляють - слова
навгад замикаючи клеми
наврочені білі жнива
холодний акцент нотабене_
>
лоскоче окислена кров_
захрясла межа рубікону_
неначе загоєний шов
що мусив сочити до скону_
>
цибаті хрести трудоднів
ілюзій роздерті полотна
і сонце_ що майже на дні_
і в’їдливий відлік зворотній_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Ки Ба 1